Створення музею є результатом цілеспрямованої творчої пошуково – дослідницької роботи. Безпосереднє керівництво роботою музею здійснює вчитель історії Чорна Світлана Миколаївна. Робота музею організовується на основі самоврядування, керівним органом є рада музею.

Музей відповідає вимогам П.З.З. Положення „Про музей при закладі освіти в системі Міністерства освіти України” (№151 від 20.05.1997 року).

 В музеї зберігаються матеріали про учасників війни, наших земляків. Численні фотографії бабайківчан, які героїчно билися з ворогом, розповідають про їхній бойовий шлях. Це Білецька Є.Я., Кочубей І.Н., Сумськой О.О., Задоя Т.С., Суржко С.А. і багато інших. Різні за віком обличчя дивляться на нас, різні в них фронтові і життєві долі, але спільним для них був героїзм.

 На стендах знаходимо посвідчення про нагороди, пожовклі трикутники, що надходили рідним. Тут є матеріали про підпільну організацію „Воля”, членами якої були і наші односельці.

 Тут можна побачити солдатські речі, залишки зброї і боєприпасів.

Допитливий відвідувач знайде в нашому музеї короткі біографічні відомості, газети, які розповідають про ті звірства і страхіття, що їх пережили наші земляки. Цей матеріал використовується на уроках історії, української літератури, рідного краю, географії, в позакласній роботі.

 З  інших матеріалів ми довідуємося про визволення нашого краю    14-тою Гвардійською дивізією ім.. Яна Фабріціуса. У складі дивізії був і наш житель Павло Олексійович Шмалій.

Він – один з небагатьох наших земляків, кому вдалося вижити в першому бою, за легендарний Пушкарівський плацдарм.

З кожним роком зростає популярність музейних реліквій. Про це свідчать записи у книзі відгуків. Адже будь-яка реліквія, - а їх у фондах музею понад 180 – це свідчення, яке нічим не можна замінити.

Треба сказати, що реліквії музею постійно поповнюються, уточнюються, відповідно до останніх історичних досліджень, дані про ті чи інші періоди війни, оборонні чи наступальні операції.

Ці матеріали поповнюються завдяки пошуковій роботі гуртка „Стежками рідного краю”.

І ще про одне дуже важливе. Всі відомі подвиги Великої Вітчизняної війни повторили і примножили радянські воїни на афганській землі. Не будемо тепер говорити про те, на скільки суперечливе і складне ставлення до цієї війни, до її жертв. Скажемо лише, що ніколи не буде принижений подвиг, вірність присязі юних юнаків, чиї батьки народились уже після травня 1945 року.

Про це розповідає стенд „Моя біль – Афганістан”. Лейтмотивом цієї експозиції музею стали поетичні рядки О.Стовби: „Ми батьків не забули традицій, в нас живе їх відвага і честь!”.

Єдність поколінь, непорушне братерство в годину небезпеки – запорука міцного миру в нашому спільному домі.